Під враженням від цього...просто цього -
Як тільки вибори у хату - нам мову треба вибирати! Ця тема, по якій топчуться брудними ногами всі ці огидні політикани, просто роз'їдає печінку. Відкидаючи зайву патетику, обридлі штамповані лозунги та інші, на справді, цілком зайві речі, хочеться просто гучно-гучно і відчайдушно крикнути "Та коли ви вже заспокоїтеся?! Коли нарешті залишите українську мову у спокої?! Коли перестанете стравлювати схід і захід, які тільки-тільки дійшли нетривкого, дуже крихкого консенсусу?!". А тобі у відповідь, смачно так підготувавшись, відверто плюють в обличчя: "Какая такая "мова"? Ваш телячий язык только в сельском хозяйстве и использовать". І мені, людині, що звикла вбивати словами, тому що так простіше, можна й не забруднити руки об всю цю мерзоту, хочеться, в кінці кінців, гарно замахнувшись, зацідити кулаком в цю пихату тупу пику. Досить. Втомилися. Виснажилися. З нас випили вже всі сили. Що ще?! Що ще ви хочете забрати для повного щастя?!
Мова для сільського господарства, кажете? Дурний стереотип. Те, що навіть у 20 столітті українська нація була переважно селянською, ми знаємо і без вас. Але, варто зауважити, що ми хоча б знаємо, що ж є цьому причиною. Ніхто, ні одна душа, що називала себе українцем та розмовляла українською, не мала перспективи кар'єрного росту ні в Російській, ні в Австро-Угорській імперії. В тебе є земля, можеш працювати? Так роби на благо імперії, та не сунься зі своїми крамольними настроями у політику. Інтелігенція, що розмовляла українською, лише доживала на кошти, залишені батьками. Всі, хто хотів мати високу посаду, блазнювали перед "братами нашими". На жаль, завжди було більше людей, що хотіли жити заможно, не важливо де, а мізерна меншість дотримувалася думки, що краще жебракувати, але у власній державі.
Якщо називаєте себе демократичною державою, то дайте нам спілкуватися тією мовою, якою ми хочемо? Ви Конституцію читали? Розмовляйте вдома, в школі, на вулицях російською, гагаузькою, кримськотатарською, але державну мову ви знати зобов'язані. У інших державах, що себе поважають, що відносяться до своєї культури, мови та історії як до святині (а так і повинно бути), людина, що хоче стати громадянином, повинна здати екзамен на державну мову. І це навіть не варто обговорювати - правильно, не правильно. Так є, і так повинно бути. Якщо ти бажаєш стати чиновником, досягти висот з певної професії, чи, що ще важливіше, зайняти якусь державну посаду, то не знати державну мову для тебе - злочин. Називай рідною хоч німецьку, але українську ти знати зобов'язаний. Дивує лише те, що люди, спираючись на якісь демократичні засади, відкидають цю істину.
Чистою українською не розмовляє ніхто, все лише суржик? Це вам хто таке сказав? У Росії розмовляють літературною російською щодня, на вулицях, у телефонних розмовах? Порахуйте цих людей, вам вистачить знання чисел і до 100. Діалект - це не суржик, це оригінальні і цінні мовні особливості певного регіону, з яких колись і утворювалися мови. Нації взаємодіють, і не піддатися впливу одна одної вони не в змозі, це природно, і від цього не втечеш. Суржик східної України - це діалект, адже навіть у Харкові та Донецьку не говорять однаково. Галицька мова - також діалект, а не пародія на українську, як дехто звик говорити та думати. Це я як філолог можу впевнено сказати. Звичайно, кожен повинен поступово очищати мову, прагнути до літературного, оригінального варіанту, але називати діалекти пародіями – смішно, адже і літературною українською вважається Київсько-Полтавський діалект. Варто лише відвідати різні провінції в Німеччині чи Франції, там теж суттєві відмінності у мові помітити дуже легко.
Шановні українці, що люблять російську та вважають її рідною! Любі мої, спілкуйтеся "великим и могучим" скільки, де та з ким вашій душі забагнеться. Але ви як громадяни України зобов'язані знати українську. В нашій державі єдина державна мова, і лише нею необхідно говорити промови, заповнювати офіційні папери. Так, друзі, і любити Україну російською у вас теж не вийде. Забудьте фразу: "Можна бути патріотом України, але розмовляти російською". Це те саме, що бути натуралом, але любити представників своєї статі. Отож задумайтесь, хто ви, де ви, і ким ви хочете стати у цьому житті.
Як тільки вибори у хату - нам мову треба вибирати! Ця тема, по якій топчуться брудними ногами всі ці огидні політикани, просто роз'їдає печінку. Відкидаючи зайву патетику, обридлі штамповані лозунги та інші, на справді, цілком зайві речі, хочеться просто гучно-гучно і відчайдушно крикнути "Та коли ви вже заспокоїтеся?! Коли нарешті залишите українську мову у спокої?! Коли перестанете стравлювати схід і захід, які тільки-тільки дійшли нетривкого, дуже крихкого консенсусу?!". А тобі у відповідь, смачно так підготувавшись, відверто плюють в обличчя: "Какая такая "мова"? Ваш телячий язык только в сельском хозяйстве и использовать". І мені, людині, що звикла вбивати словами, тому що так простіше, можна й не забруднити руки об всю цю мерзоту, хочеться, в кінці кінців, гарно замахнувшись, зацідити кулаком в цю пихату тупу пику. Досить. Втомилися. Виснажилися. З нас випили вже всі сили. Що ще?! Що ще ви хочете забрати для повного щастя?!
Мова для сільського господарства, кажете? Дурний стереотип. Те, що навіть у 20 столітті українська нація була переважно селянською, ми знаємо і без вас. Але, варто зауважити, що ми хоча б знаємо, що ж є цьому причиною. Ніхто, ні одна душа, що називала себе українцем та розмовляла українською, не мала перспективи кар'єрного росту ні в Російській, ні в Австро-Угорській імперії. В тебе є земля, можеш працювати? Так роби на благо імперії, та не сунься зі своїми крамольними настроями у політику. Інтелігенція, що розмовляла українською, лише доживала на кошти, залишені батьками. Всі, хто хотів мати високу посаду, блазнювали перед "братами нашими". На жаль, завжди було більше людей, що хотіли жити заможно, не важливо де, а мізерна меншість дотримувалася думки, що краще жебракувати, але у власній державі.
Якщо називаєте себе демократичною державою, то дайте нам спілкуватися тією мовою, якою ми хочемо? Ви Конституцію читали? Розмовляйте вдома, в школі, на вулицях російською, гагаузькою, кримськотатарською, але державну мову ви знати зобов'язані. У інших державах, що себе поважають, що відносяться до своєї культури, мови та історії як до святині (а так і повинно бути), людина, що хоче стати громадянином, повинна здати екзамен на державну мову. І це навіть не варто обговорювати - правильно, не правильно. Так є, і так повинно бути. Якщо ти бажаєш стати чиновником, досягти висот з певної професії, чи, що ще важливіше, зайняти якусь державну посаду, то не знати державну мову для тебе - злочин. Називай рідною хоч німецьку, але українську ти знати зобов'язаний. Дивує лише те, що люди, спираючись на якісь демократичні засади, відкидають цю істину.
Чистою українською не розмовляє ніхто, все лише суржик? Це вам хто таке сказав? У Росії розмовляють літературною російською щодня, на вулицях, у телефонних розмовах? Порахуйте цих людей, вам вистачить знання чисел і до 100. Діалект - це не суржик, це оригінальні і цінні мовні особливості певного регіону, з яких колись і утворювалися мови. Нації взаємодіють, і не піддатися впливу одна одної вони не в змозі, це природно, і від цього не втечеш. Суржик східної України - це діалект, адже навіть у Харкові та Донецьку не говорять однаково. Галицька мова - також діалект, а не пародія на українську, як дехто звик говорити та думати. Це я як філолог можу впевнено сказати. Звичайно, кожен повинен поступово очищати мову, прагнути до літературного, оригінального варіанту, але називати діалекти пародіями – смішно, адже і літературною українською вважається Київсько-Полтавський діалект. Варто лише відвідати різні провінції в Німеччині чи Франції, там теж суттєві відмінності у мові помітити дуже легко.
Шановні українці, що люблять російську та вважають її рідною! Любі мої, спілкуйтеся "великим и могучим" скільки, де та з ким вашій душі забагнеться. Але ви як громадяни України зобов'язані знати українську. В нашій державі єдина державна мова, і лише нею необхідно говорити промови, заповнювати офіційні папери. Так, друзі, і любити Україну російською у вас теж не вийде. Забудьте фразу: "Можна бути патріотом України, але розмовляти російською". Це те саме, що бути натуралом, але любити представників своєї статі. Отож задумайтесь, хто ви, де ви, і ким ви хочете стати у цьому житті.
