Ну, що ж, ось і все. Говорити це прикро, важко. Мені так і не вдалося повністю поринути в атмосферу того футбольного свята, що майже місяць тримало на крилах усю країну. Розпач таки дібрався до мене сьогодні, коли я зрозуміла, що це вже кінець, що шанс втрачено, і його неможливо повернути. Розплакалась, аж соромно, як дитина. Адже так хотіла, так мріяла... Ех, довелося впродовж всього чемпіонату насолоджуватися квартирним святом і проводити довгі романтичні вечори з телевізором, на якому незмінно - прямий ефір матчів. Що ж, єдина надія на бажання туристів дізнатися більше про країну-господарку, яку так поливали брудом, і яка виявилася настільки цікавою та незвіданою. Тоді вже я можливості не втрачу. Я можу змарнувати неймовірний шанс один раз, але двічі - ніколи. Та мова взагалі-то не про те.
ESPANA CAMPEON! Я вболівала за цю команду після вильоту України та паралельно з вболіванням за збірну Німеччини. Та вона залишилася позаду. Не була здивована безпосередньо результатом матчу, від іспанців очікувала приголомшуючої перемоги, та, мушу зізнатися, на четвертому голі не змогла стримати дещо нервовий смішок. Тріумф був беззаперечний, вражаючий, але дещо навіть жорстокий по відношенню до команди-супротивника. Команда з піренейського півострова була шикарною, італійці поступалися, це було очевидно. Фінальні знущання Фернандо Торреса та Хуана Мата були в'їдливими, болючими і до тремтіння вальяжними та водночас ефективними. Жахливо розгромна гра, яку важко описати. Схожа на стихійне лихо - страшне, від якого холоне кров у жилах, але на яке люди дивляться з мовчазним, шокованим захопленням, коли по тілу, навіть без участі у дійстві, тече пекучий адреналін. Важко відірвати погляд від такої події. Навіть кидає в піт від однієї думки про те, що відбувалося на трибунах та у фан-зонах.
Боляче було дивитися на сльози італійських футболістів. Коли показують червоні очі Пірло, задумливо-розпачливе обличчя Буффона - це змушує потупити погляд та співчутливо зітхнути. Ідеально підходить до даного випадку фраза Мукуро з Реборна: "Ты проиграл лишь по одной причине, и только по ней. Я был твоим соперником". Дійсно, - збірна Італії сильна, організована, атакуюча команда. Ледве не єдина причина її фіаско - те, що вона протистояла "Червоній фурії".
А Іспанія...а що Іспанія? Вони виграли чесно, красиво і велично. Відстояли свій титул з гордо піднятою головою та ховаючи легку скептичну посмішку, адже італійці виходили на поле фіналу досить впевненими у перемозі. Чемпіони світу та Європи просто показали, хто вдома господар, не більше. Як сказали коментатори та ЗМІ, "ера іспанського футболу триває". Можу додати й те, що, схоже, знаходиться у своєму розквіті. Вражаюче, технічно, моментами навіть зухвало піренейці були "тіньовими лідерами" - давали можливість супротивнику тримати контроль над м'ячем, але у необхідний момент його забирали і ефективно використовували лише найбільш перспективні шанси. У цьому вся Іспанія - впевнений у собі, спокійний лідер. Їхня перемога повністю виправдана та заслужена.
Неймовірне піротехнічне шоу було сьогодні у Києві, столична фан-зона працюватиме до четвертої ранку - вболівальники прощаються з футбольним святом, що охопило, наче лавина, усю країну. Мені здається, мало знайдеться тих, хто ніяким чином не доторкнувся до загального божевілля - у ці дні популярною спортивною грою цікавилися всі. Була б моя воля та можливість, пішла б і я сьогодні до фан-зони. Що таке натовп, що таке пізній час, коли на вулицях та у серці відбувається такий бунт?! Ех, та була б я повнолітньою, взагалі б у волонтери пішла. Ну, та на все свій час. Хто зна, що нас чекає, особливо враховуючи те, наскільки сподобалося іноземцям у нас? Що, до речі, піднімає настрій, так це враження туристів від України. Всі ці схвальні відгуки наче бальзам на душу, особливо після стількох років блокади, ігнорування, а потім насмішкуватого скептицизму. Дійсно, як було сказано не раз, На Євро-2012 перемогу здобули Польща та Україна.
Думаю, це незабутнє свято, яким переймалася вся країна, забудеться ще не скоро, а його позитивні наслідки залишаться назавжди!
ESPANA CAMPEON! Я вболівала за цю команду після вильоту України та паралельно з вболіванням за збірну Німеччини. Та вона залишилася позаду. Не була здивована безпосередньо результатом матчу, від іспанців очікувала приголомшуючої перемоги, та, мушу зізнатися, на четвертому голі не змогла стримати дещо нервовий смішок. Тріумф був беззаперечний, вражаючий, але дещо навіть жорстокий по відношенню до команди-супротивника. Команда з піренейського півострова була шикарною, італійці поступалися, це було очевидно. Фінальні знущання Фернандо Торреса та Хуана Мата були в'їдливими, болючими і до тремтіння вальяжними та водночас ефективними. Жахливо розгромна гра, яку важко описати. Схожа на стихійне лихо - страшне, від якого холоне кров у жилах, але на яке люди дивляться з мовчазним, шокованим захопленням, коли по тілу, навіть без участі у дійстві, тече пекучий адреналін. Важко відірвати погляд від такої події. Навіть кидає в піт від однієї думки про те, що відбувалося на трибунах та у фан-зонах.
Боляче було дивитися на сльози італійських футболістів. Коли показують червоні очі Пірло, задумливо-розпачливе обличчя Буффона - це змушує потупити погляд та співчутливо зітхнути. Ідеально підходить до даного випадку фраза Мукуро з Реборна: "Ты проиграл лишь по одной причине, и только по ней. Я был твоим соперником". Дійсно, - збірна Італії сильна, організована, атакуюча команда. Ледве не єдина причина її фіаско - те, що вона протистояла "Червоній фурії".
А Іспанія...а що Іспанія? Вони виграли чесно, красиво і велично. Відстояли свій титул з гордо піднятою головою та ховаючи легку скептичну посмішку, адже італійці виходили на поле фіналу досить впевненими у перемозі. Чемпіони світу та Європи просто показали, хто вдома господар, не більше. Як сказали коментатори та ЗМІ, "ера іспанського футболу триває". Можу додати й те, що, схоже, знаходиться у своєму розквіті. Вражаюче, технічно, моментами навіть зухвало піренейці були "тіньовими лідерами" - давали можливість супротивнику тримати контроль над м'ячем, але у необхідний момент його забирали і ефективно використовували лише найбільш перспективні шанси. У цьому вся Іспанія - впевнений у собі, спокійний лідер. Їхня перемога повністю виправдана та заслужена.
Неймовірне піротехнічне шоу було сьогодні у Києві, столична фан-зона працюватиме до четвертої ранку - вболівальники прощаються з футбольним святом, що охопило, наче лавина, усю країну. Мені здається, мало знайдеться тих, хто ніяким чином не доторкнувся до загального божевілля - у ці дні популярною спортивною грою цікавилися всі. Була б моя воля та можливість, пішла б і я сьогодні до фан-зони. Що таке натовп, що таке пізній час, коли на вулицях та у серці відбувається такий бунт?! Ех, та була б я повнолітньою, взагалі б у волонтери пішла. Ну, та на все свій час. Хто зна, що нас чекає, особливо враховуючи те, наскільки сподобалося іноземцям у нас? Що, до речі, піднімає настрій, так це враження туристів від України. Всі ці схвальні відгуки наче бальзам на душу, особливо після стількох років блокади, ігнорування, а потім насмішкуватого скептицизму. Дійсно, як було сказано не раз, На Євро-2012 перемогу здобули Польща та Україна.
Думаю, це незабутнє свято, яким переймалася вся країна, забудеться ще не скоро, а його позитивні наслідки залишаться назавжди!