Ну, що ж, скільки б не було розпачу, обманутих надій та сподівань, болючого та жорстокого розчарування, та цього слід було чекати. Далеко не секрет, що збірна Франції вища класом, техніка, тактика - все у них було на висоті. Французи у першому матчі з Англією просто не показали все, на що вони здатні, вони просто справедливо очікували легко відбутися нічиє з більш небезпечним суперником, а потім забезпечити вихід у плей-офф двома перемогами над слабшими командами, українською та шведською. Не скажу, що була здивована результатом матчу, але те, що розчарована та у відчаї - це точно. Все ж я мала велику надію на рятівну нічию. "Одні з фаворитів Євро 2012" не дали нам ніякого шансу забезпечити себе хоча б одним балом.
Чесно зізнатися, у першому таймі наша збірна трималася досить пристойно, радували Коноплянка, Ярмоленко та Шевченко. Було декілька моментів з Шевченком на французькій половині поля, близько до штрафного майданчика, коли гол здавався уже здійсненим. Але рятував ситуацію французький голкіпер. П'ятов знову рятував команду і у цьому матчі, здається, зіграв краще за усю збірну разом взяту. Хоча б на короткий час ми мали перевагу, та скоріше з огляду на те, що французи розслабилися уже занадто навіть по відношенню до нас. Хоча початок першого тайму ледь не змушував мене зірватися та виключити телевізор. Хлопці виглядали зляканими, розгубленими, не готовими до гри та такого супротивника. Потім стали дещо більш впевнені і до кінця ми протрималися на рахунку 0:0, але й те не без неймовірних зусиль та долі везіння.
Другий тайм почався теж живо, активно, досить перспективно. Не мало цим ми були зобов'язані Девічу, хлопець непогано показав себе. Після двох неймовірних голів за три хвилини всі ніби забули про те, хто вони, де вони, що вони роблять та якого чорта вони це роблять. Увійшли в образ Мілевського, так би мовити, цей іноді теж забуває, де грань, і хто всі ці люди навколо. Від розпачу чи страху став забагато помилятися Ярмоленко, але його заміна на Алієва негативно здивувала. Я, звичайно, поважаю Блохіна, але це, та в загальному гра збірної після другого гола, змусили сумніватися у його тренерських здібностях. Хлопці бігали по полю, дивилися на суперників та м'яч великими невинними очима і, здавалося, не могли зрозуміти, що їм треба робити. Я усвідомлюю, тренер повинен налаштовувати команду на перемогу, але й на випадок програшу в рахунку він мав розробити дієву тактику, яка б допомогла хоча б зрівняти кількість забитих м'ячів. Натомість він випускає людину, яка на полі абсолютно непомітна, непотрібна, і починає складатися враження, що на полі всього 10 гравців.
Дещо розчарував у цьому поєдинку Гусєв, такий досвідчений гравець, а робив стільки безглуздих помилок. Шевченко у другому таймі також змусив важко зітхнути. Можливо, два забитих поспіль голи у матчі зі шведами запаморочили йому голову? Чи до того часу він вже зовсім не сподівався на перемогу України? Не знаю, але його вчинок неприємно вразив. Віддати такий простріл, не побоюся цього слова, бездарному Алієву треба мати нахабність. До того ж, якщо цей простріл пропонували тобі. А відреагував Андрій агресивно, надто емоційно. Не знаю, що з ним трапилося, але було досить неприємно, особливо після такого успіху зі шведами, який мав місце тільки завдяки Шевченку. Дивина та й годі.
Роздратував вчинок судді. Коли перша жовта картка Менезу ще могла бути під питанням, то друга була надто явною, на повторі момент видався ще більш жорстким. Але суддя пожалів футболіста, що не було нам на руку. Можливо, використовуючи кількісну більшість, наша збірна спромоглася б хоча б на один гол. Тоді не було б так прикро. Але що зроблено, то зроблено.
Можливо, прикрий жарт зіграла з нами погода, хто знає, як пішла би справа, якби матч продовжувався. Все ж за ті п'ять хвилин українці непогано контролювали м'яч. Можливо, знову спрацювала недобра карма Донбас-арени. Це відомий факт і нема чого це заперечувати. Особисто не маю абсолютно нічого проти цього міста, але наша команда програла там до початку Євро чотири рази ще й з розгромним рахунком. Якби нам того не хотілося, навіть у футболі та у будь-якому виді спорту є місце удачі, щасливим місцям та моментам, які мають свою неповторну енергетику. Київ все ж столиця, у першому матчі атмосферу там було важко переоцінити. Як вийшло, так вийшло. Найбільше у матчі порадува...коментатор. Так самовіддано, він намагався навіть спочатку виправдовувати нашу команду. А його слова: "Після того, що Шевченко зробив зі шведами, він просто зобов'язаний на них одружитися", - підняла настрій неймовірно і не дала розревітися.
Добило й те, що шведи програли англійцям, це зменшило наші шанси вийти у плей-офф. Навіть нічия була б для нас рятівною, а до цього все йшло. Якби не раділа англійська збірна та її вболівальники, останній гол був смішний, не навмисний і цілком заснований на банальній удачі. Неможливо пробити п’ятою, коли ти не бачиш воріт, не бачиш позиції воротаря і м'яч не у тебе, а, відкинутий, летить у твій бік. Просто фатальне невезіння для команди Швеції та України, не більше. Ще гірше стало, коли згадала, де наша збірна гратиме з Англією. Все ж у поєдинку з ними ми могли б сподіватися на перемогу, таку ж як зі Швецією, яскраву, ефектну, несподівану та вистраждану плідною грою. Але, Господи, хто ж до цього додумався, грати ми будемо знову на Донбас-арені. Це якась карма, не інакше.
Що ж, все, на що нам варто сподіватися - лише перемога, але особисто я буду задоволена та вдячна просто за хорошу, красиву гру. Якщо йти, то з музикою, хлопці, нехай суперники таки відчують, що і українці можуть грати у футбол.
Чесно зізнатися, у першому таймі наша збірна трималася досить пристойно, радували Коноплянка, Ярмоленко та Шевченко. Було декілька моментів з Шевченком на французькій половині поля, близько до штрафного майданчика, коли гол здавався уже здійсненим. Але рятував ситуацію французький голкіпер. П'ятов знову рятував команду і у цьому матчі, здається, зіграв краще за усю збірну разом взяту. Хоча б на короткий час ми мали перевагу, та скоріше з огляду на те, що французи розслабилися уже занадто навіть по відношенню до нас. Хоча початок першого тайму ледь не змушував мене зірватися та виключити телевізор. Хлопці виглядали зляканими, розгубленими, не готовими до гри та такого супротивника. Потім стали дещо більш впевнені і до кінця ми протрималися на рахунку 0:0, але й те не без неймовірних зусиль та долі везіння.
Другий тайм почався теж живо, активно, досить перспективно. Не мало цим ми були зобов'язані Девічу, хлопець непогано показав себе. Після двох неймовірних голів за три хвилини всі ніби забули про те, хто вони, де вони, що вони роблять та якого чорта вони це роблять. Увійшли в образ Мілевського, так би мовити, цей іноді теж забуває, де грань, і хто всі ці люди навколо. Від розпачу чи страху став забагато помилятися Ярмоленко, але його заміна на Алієва негативно здивувала. Я, звичайно, поважаю Блохіна, але це, та в загальному гра збірної після другого гола, змусили сумніватися у його тренерських здібностях. Хлопці бігали по полю, дивилися на суперників та м'яч великими невинними очима і, здавалося, не могли зрозуміти, що їм треба робити. Я усвідомлюю, тренер повинен налаштовувати команду на перемогу, але й на випадок програшу в рахунку він мав розробити дієву тактику, яка б допомогла хоча б зрівняти кількість забитих м'ячів. Натомість він випускає людину, яка на полі абсолютно непомітна, непотрібна, і починає складатися враження, що на полі всього 10 гравців.
Дещо розчарував у цьому поєдинку Гусєв, такий досвідчений гравець, а робив стільки безглуздих помилок. Шевченко у другому таймі також змусив важко зітхнути. Можливо, два забитих поспіль голи у матчі зі шведами запаморочили йому голову? Чи до того часу він вже зовсім не сподівався на перемогу України? Не знаю, але його вчинок неприємно вразив. Віддати такий простріл, не побоюся цього слова, бездарному Алієву треба мати нахабність. До того ж, якщо цей простріл пропонували тобі. А відреагував Андрій агресивно, надто емоційно. Не знаю, що з ним трапилося, але було досить неприємно, особливо після такого успіху зі шведами, який мав місце тільки завдяки Шевченку. Дивина та й годі.
Роздратував вчинок судді. Коли перша жовта картка Менезу ще могла бути під питанням, то друга була надто явною, на повторі момент видався ще більш жорстким. Але суддя пожалів футболіста, що не було нам на руку. Можливо, використовуючи кількісну більшість, наша збірна спромоглася б хоча б на один гол. Тоді не було б так прикро. Але що зроблено, то зроблено.
Можливо, прикрий жарт зіграла з нами погода, хто знає, як пішла би справа, якби матч продовжувався. Все ж за ті п'ять хвилин українці непогано контролювали м'яч. Можливо, знову спрацювала недобра карма Донбас-арени. Це відомий факт і нема чого це заперечувати. Особисто не маю абсолютно нічого проти цього міста, але наша команда програла там до початку Євро чотири рази ще й з розгромним рахунком. Якби нам того не хотілося, навіть у футболі та у будь-якому виді спорту є місце удачі, щасливим місцям та моментам, які мають свою неповторну енергетику. Київ все ж столиця, у першому матчі атмосферу там було важко переоцінити. Як вийшло, так вийшло. Найбільше у матчі порадува...коментатор. Так самовіддано, він намагався навіть спочатку виправдовувати нашу команду. А його слова: "Після того, що Шевченко зробив зі шведами, він просто зобов'язаний на них одружитися", - підняла настрій неймовірно і не дала розревітися.
Добило й те, що шведи програли англійцям, це зменшило наші шанси вийти у плей-офф. Навіть нічия була б для нас рятівною, а до цього все йшло. Якби не раділа англійська збірна та її вболівальники, останній гол був смішний, не навмисний і цілком заснований на банальній удачі. Неможливо пробити п’ятою, коли ти не бачиш воріт, не бачиш позиції воротаря і м'яч не у тебе, а, відкинутий, летить у твій бік. Просто фатальне невезіння для команди Швеції та України, не більше. Ще гірше стало, коли згадала, де наша збірна гратиме з Англією. Все ж у поєдинку з ними ми могли б сподіватися на перемогу, таку ж як зі Швецією, яскраву, ефектну, несподівану та вистраждану плідною грою. Але, Господи, хто ж до цього додумався, грати ми будемо знову на Донбас-арені. Це якась карма, не інакше.
Що ж, все, на що нам варто сподіватися - лише перемога, але особисто я буду задоволена та вдячна просто за хорошу, красиву гру. Якщо йти, то з музикою, хлопці, нехай суперники таки відчують, що і українці можуть грати у футбол.